Рослинне життя в саду поволі
завмирає, дерева впадають у зимову сплячку. Але це не привід
призупиняти роботи в плодових насадженнях. Для доброї перезимівлі вони
потребують ретельного догляду й в осінньо-зимовий період.
Восени також проводять захисні заходи в
саду, підготовлюють дерева до настання холодів. Осіннє перекопування
ґрунту у пристовбурних кругах сприяє загибелі зимуючих стадій багатьох
видів шкідників, що зимують саме там, зокрема вишневої мухи, яблуневих
плодожерки та плодового пильщика. Особливу увагу в цей період слід
звернути на стан і захист стовбура і скелетних гілок. Стовбур або штамб
- магістраль обміну поживними речовинами між кореневою системою і
кроною дерева. Навіть незначне пошкодження штамба погіршує цей обмін, а
сильне пошкодження може призвести до загибелі всього дерева. Основними
видами пошкоджень штамба і скелетних гілок у зимовий період є
підмерзання, сонячні опіки, пошкодження кори мишами та зайцями.
За сильного підмерзання деревини гілок
і стовбура дерева втрачають морозостійкість і зимостійкість, надалі у
рослин послаблюються ріст і продуктивність. Через підмерзання
відбувається порушення діяльності провідної системи, внаслідок чого в
наступну вегетацію нерідко виявляється хлороз. При пошкодженні всієї
кори навколо штамба дерева гинуть. На місцях відмерлих окремих ділянок
кори і деревини утворюється ізолюючий шар з продуктів розпаду, кора
навесні відстає від деревини («здувається»), що легко визначається при
натисканні на неї (відчувається запах спиртового бродіння). Пошкоджена
кора має вдавлені темні плями різного розміру і форми. Якщо слідом за
обрізанням дерев наступають сильні морози, кора може сповзати, оголюючи
деревину. В цьому випадку відсталу кору необхідно щільно перев’язати
для зростання.
Вирощування садивного матеріалу Кущові ягідники розмножують найчастіше здерев'янілими і зеленими живцями. Сучасні
маточники кущових ягідників розраховані на період експлуатації 5-6 років, що
дає можливість інтенсивного їх використання і своєчасної ротації сортименту.
При закладанні живцевих маточників використовують елітний чи суперелітний садивний
матеріал, вирощений у розсадниках, оснащених біотехнологічними комплексами (тут
він проходить необхідні етапи тестування на наявність вірусних хвороб, а при
необхідності й оздоровлення, що має бути підтверджено відповідними сертифікатами).
Вибір місця під маточник із урахуванням просторової ізоляції, оптимальної сівозміни,
передсадивної підготовки ґрунту передбачені типовими технологіями (Майдебура
В.І., Васюта В.М. та ін., 1984; Книга М.М., Надточій І.П., 1987; Типові технологічні
карти, 2002). Висаджують рослини за схемою 1,5-2 на 0,3-0,5 м. При достатній
кількості садивного матеріалу його можна висаджувати і за більш загущеними схемами,
наприклад 1 на 0,25 м., проте це в подальшому ускладнює догляд за маточними
рослинами. Оптимальний строк закладання маточника - жовтень-перша декада листопада.
Відразу після садіння надземну частину рослин обрізують, залишаючи по 2-3 бруньки
в основі кожного стебла, з яких у наступному році повинні вирости сильні пагони.
Експлуатацію живцевого маточника розпочинають з 2-го року. Заготовляють однорічні
здерев'янілі пагони товщиною 6-10 мм (зріз проводять на пеньок, залишаючи не
менше 2 бруньок). Пагони звільняють від листя і розрізають на окремі живці довжиною
18-20 см. Кращими строками заготівлі й садіння здерев'янілих живців в умовах
Полісся є: для порічки - третя декада серпня - перша декада вересня, для смородини
- вересень - перша декада жовтня. Ранні строки сприяють початку вкорінення живців
до настання холодів, що надалі позитивно впливатиме на ріст надземної частини
саджанців.
Взимку внаслідок різких перепадів добової температури
садовина може отримати морозобоїни. би уникнути такого, скелетні гілки
та стовбури дерев захищають від потрапляння на них прямих сонячних
променів. Найпростіше зробити це з допомогою побілки, яка проводиться на
передодні холодів.
Для приготування розчину у 10 л води дають 2-3 кг свіжогашеного вапна.
Відтак сюди слід долити попередньо розчинений залізний купорос (500 г)
чи мідний купорос (300 г). щоб речовин краще трималася дерева, ще
додають трішки клею або 20-30 г розведеного господарського мила.
Замість вапна можна використати мелену крейду. При чому у розчин
додається трохи столярного клею (5-100 г н 10 л води), а також глини чи
коров'ячого гною. На момент покриття штамби дерев мають бути сухими,
інакше їх не триматиметься побілка.
Щоправда, речовини з клейстремом можна застосовувати лише на старій
садовині. а юних деревець тонка кора, яка через такий шар погано
дихатиме. Тому для молоді більше підійде розчин із глиною та коров'яком.
Також беруть водну дисперсійну акрилову фарбу, яка, на відміну від
водоемульсійної, утворює повітропроникне матове покриття.
Щороку ряди садівників-любителів поповнюються новачками. Хтось недавно посадив сад, комусь він дістався у спадок. Усі знають одне: дерева потребують догляду, а от знань про їхні біологічні особливості бракує. Найбільш відповідальна складова догляду — обрізування. От садівники-початківці й запитують: чи обов’язково воно потрібне, чи можна обійтись без «калічення» рослин? Поговоримо про це, а також про принципові підходи до виконання цієї складної операції.
Ознаки хвороби проявляються на всіх зелених органах рослин - пагонах, листках, черешках, вусиках, плодоніжках, ягодах у вигляді попелясто-сірого борошнистого нальоту, що складається із поверхневої грибниці і та конідіального спороношення гриба. На уражених листках з'являються бурі дрібні плями відмираючої тканини, після злиття яких утворюється сітчастий візерунок епідермісу на зеленому фоні здорової паренхіми листка. Пізніше уражені листки стають крихкими, краї їх закручуються догори, вони засихають і відмирають. На пагонах у місцях ураження формуються темні коричневі розпливчасті плями, які після здерев'яніння набувають червонувато-коричневих чітких контурів. При ураженні зелених ягід на їх поверхні, крім білого нальоту, з'являються коричневі дрібні плями, ягоди припиняють ріст і розвиток, темнішають, твердіють, засихають. Розвиток: хвороби на стиглих ягодах призводить до їх розтріскування і заселення іншими мікроорганізмами. В жарку погоду уражені рослини мають запах гнилої риби.грибниця.
При достиганні вишень та черешень значної шкоди плодам завдають сойки, горобці, шпаки та інше птаство. За лічені вони можуть нищити дуже багато ще не зовсім зрілих ягід. Інша частина розклбованих плодів опиниться на землі. У боротьбі із пернатими нападниками господарі вдаються до різноманітних заходів. Зокрема, розвішують у гіллі стірчки фольги та целофану, які своїм шелестінням-потріскуванням відлякують птахів. І певний ефект від цього є. Щоправда, тільки за вітряної погоди. А з настанням тихих сонячних днів крилата орава не покидає саду.
Значної шкоди агрусу та смородині значної шкоди завдає вогнівка. Її самки відкладають яйця і квітки, зелену зав'язь, листя та пагони ягідників. Гусінь, що з'явилася, виїдає м'якоть плодів, внаслідок чого вони обсипаються та облітають.
Одним із простих засобів проти шкідника є обпудрювання кущів попелом. Ним також посипають міжряддя. Ще із ції речовини можна приготувати препарат для обприскування рослин: 3 кг золи заливають 10 л гарячої води і настоюють впродовж 2 діб. Не гірший народний засіб - настій іх хвої. Візміть 2 кг свіжозрізаної глиці або однорічних проростів. Після подрібнення їх заливають 8 л води та 5-7 днів настоюють у темному місці. Рідину слід щодня перемішувати. Перед використанням її розбавляють у 10 разів водою.
Унікальним засобом при лікування городніх та садових культур є бордоська рідина (застосовується проти фітофторозу, переноспорозу, парші та інших недуг). Однак ефективна вона лише тоді, коли правильно приготовлена. Залежно від потреби ця речовина може мати концентрація від 1 до 3 відсотків. Для отримання 10 літрів 1-відстоткового препарату необхідно 100 г свіжогашеного вапна та 100 г мідного купоросу. Таокж важливо мати керамічний, скляний або деревяний посуд. У жодному разі не використовуйте металеві чи оцинковані ємності, бо вони вступають у реакцію, відтак виходить неякісною. після тривалих дощів. Аби уникнути неприємностей, проводьте обробіток саду чи городу лише вранці або вечором. До речі, розчин використовують свіжим, бо при зберігання він втрачає свої властивості.
Чимало городників навідуються на полуничну грядку лише доти, допоки на ній рясніють червонобокі плоди. А коли зірвано останню ягоду, то й забувають стежку сюди. Однак насадження потребують доголяду і надалі. Що слід робити на полуничниках у післязбиральний період ? Зокрема, закінчення плодоносіння полуниці збігається з ростом укороченим стебел-ріжків, на яких закладаються квіткові бруньки під урожай майбутнього року. Якщо це грядки 1-2 року плодоношення, то згадані пагони залишаються для заповнення рядів та отримання посадкового матреіалу. Однак у 3-5 річних насадження вуса слід видаляти, адже вони лише забиратимуть додаткові поживні речовини, знижуючи таким чином врожайність. Цей агрозахід виконують до кінця липня - початку серпня. При цьому потріні певні навички, бо обриваючі згадані відростки, легко пошкодити полуницю. Отож треба підстригати секатором (бо інакше ріжки надломлюються і починають хворіти, не даючи пізніше повноцінного врожаю).
Окрім висаджування, у травні необхідно проводити догляд культур. Особливого догляду потребує суниця. Зокрема, відомо, що ці ягоди не переносять сильного загущення. Тому навесні із грялок треба видалити основну частину торішніз розеток, що вкорінилися. Простір між рядакми завширшки 40-50 см повністю очистіть від рослин. Одночасно викопують та збирають у кошики бур'яни, особливо багаторічні (кульбаба, осот, пирій тощо). Необхідне і підживлення. Якщо ділянка достатньо удобрена при посадці, то в наступні роки навесні вносять лише азотні добрива. Зокрема, можна давати аміачну селітру (до 3-4 кг на 100 кв.м). Вносять цю поживу перед розпушуванням грунту.
Взимку внаслідок різких перепадів добової температури
садовина може отримати морозобоїни. би уникнути такого, скелетні гілки
та стовбури дерев захищають від потрапляння на них прямих сонячних
променів. Найпростіше зробити це з допомогою побілки, яка проводиться на
передодні холодів.
При достиганні вишень та черешень значної шкоди плодам завдають сойки, горобці, шпаки та інше птаство. За лічені вони можуть нищити дуже багато ще не зовсім зрілих ягід. Інша частина розклбованих плодів опиниться на землі.
Чимало городників навідуються на полуничну грядку лише доти, допоки на ній рясніють червонобокі плоди. А коли зірвано останню ягоду, то й забувають стежку сюди. Однак насадження потребують доголяду і надалі. Що слід робити на полуничниках у післязбиральний період ?
Окрім висаджування, у травні необхідно проводити догляд культур. Особливого догляду потребує суниця.