У крупних спеціалізованих господарствах, що мають сотні гектарів садів,
до обрізання приступають незрідка вже в грудні. Але потрібно мати на
увазі, що сильне обрізання плодоносних дерев помітно знижує їх
зимостійкість. При лютих морозах довкола ран спостерігається
підмерзання кори і камбію. При різких коливаннях температури від
відлиги до морозів
відбувається розтріскування кори. У молодих, сильно зростаючих дерев
при зимовому обрізанню часто відбувається підмерзання річних приростів
і гілок нижче за місце зрізу.
В першу чергу обрізують сорти яблуні літнього терміну дозрівання, як
самі морозостійкі, потім осінні і в останню чергу - зимового терміну
дозрівання.
Особливо негативний вплив робить сильне обрізання молодих дерев на початку вегетації. В цей час в рослин починається
сокодвижение, живильні речовини пересуваються із запасних тканин
коріння, штамбу і скелетних гілок до точок зростання. При укороченні
річних приростів, збагачених живильними речовинами, дерево
позбавляється значної їх частини. В результаті ослабляються
ростовіпроцеси і погіршується завязиваэмість плодів.
Важливу роль грає техніка обрізання. Неправильно виконані зрізи розломи
і задираки кора, що з'являється при користуванні тупими пилами і
секаторами, перешкоджають тому, що гоїться ран і ослабляють дерево.
Тому обрізку необхідно виконувати гостро заточеним садовим інструментом.
Срізи секатором потрібно виконувати так, щоб його ріжуча сторона
прилягала до частини річного приросту або гілки, що залишалася. Що
видаляється частину злегка відхилюють лівою рукою в протилежну сторону
від леза. Такий прийом полегшує виконання зрізу. Аби уникнути розломів
і задирів товсті гілки видаляють в два прийоми: їх підпилюють з нижней
сторони на 1/3 діаметру на відстані 30-40 см від підстави. Потім
відступивши ще 10-15 см від місця запилювання убік, протилежну стволу,
гілку спилюють. І лише після цього видаляють пеньок, що залишився
зрізаючи його по камбіальному кільцю. (Так називається кільцевий наплив
в підстави гілки). Це сприяє швидкому заростанню ран. Не рекомендується
залишати невеликі пеньки або, навпаки, видаляти гілку впритул до
ствола, зарізаючи частину його деревини. Залишений пеньок засихає і з
часом починає вигнивати, що наводить до появи дупла. Утворюються дупла
і при дуже глибокому зрізі.
Сильно ослабляються, а потім хворіють основні скелетні гілки і
центральний провідник, якщо на них підряд наносять декілька великихран,
особливо з одного боку. Така ситуація часто виникає приобрізанню
запущених густих крон, коли для проріджування доводиться видаляти
декілька крупних гілок підряд. Тому такі крони наводять в належний
вигляд протягом 2-3 років, поступово вирізуючи гілки, що загущають
крону. При видаленні усохлих гілок їх вирізують із захватом частини
живий деревини, інакше рана не заживе.
У плодових дерев гладкі (різані) рани заростають швидшим, ніж нерівні і шорсткі. Тому після вирізки гілок пилою рани бажано
зачистити садовим ножем. Для запобігання випару вологи і розтріскування
деревини рани діаметром більше 2 см замазують садовим варом або
покривають масляною фарбою на натуральній оліфі. Цю операцію бажано
проводити відразу після видалення гілок. Особливо важлива мастика ран
при обрізанні в зимовий період, оскільки вона запобігає їх підмерзанню.
Своєчасна мастика ран також перешкоджає їх інфікуванню небезпечними
грибами, серед яких млечный блиск, трутовики, опеньки і ін. Крупніші
рани, що утворилися після видалення з крони скелетних гілок, замазують
сумішшю глини і коров'яку у рівних пропорціях. Для профілактики грибних
хвороб додають 300г мідного або залізного купоросу на відро розчину.
