Полуниця Вибір місця. Полуниця добре росте й плодоносить на оптимально зволожених грунтах. Вона чутлива до нестачі вологи у верхньому 20-сантиметровому шарі, де розміщена основна маса коріння Для полуниці придатні рівні ділянки або місця з невеликим схилом (2-3°) південної й західної експозиції.Досвід вирощування полуниці в Інституті садівництва УААН переконує піщані грунти, досить зволожені й забезпечені поживними речовинами, цілком придатні для культури.
Підготовка ґрунту до посадки.З огляду на нетривалий строк використання площі під полуницею й значні витрати на закладку плантацій, варто обов'язково дотримуватися двох основних правил, що дасть можливість значно заощадити кошти й у підсумку підвищити рентабельність культури.
По-перше, обов'язково ретельно обстежують відведені під полуницю ділянки на заселеність ґрунтовими шкідниками Якщо при цьому на 1 м2 площі буде виявлено більше 1 личинки хруща, без попереднього знищення шкщників для вирощування полуниці вона непридатна.
По-друге, при передпосадковій підготовці ґрунту під полуницю варто знищити бур'яни, особливо багаторічні, механізмами й хімічними засобами, оптимізувати водний і живильний режим Грунту, вирівняти поверхню ділянки.
Посадка й догляд за промисловими плантаціями.Розсаду полуниці можна висаджувати навесні, улітку й восени. Приживлюваність її залежить як від погодних умов під час висаджування, так і від якості розсади, техніки посадки, підготовки ґрунту й догляду за рослинами в післяпосадковий період.
Полуниця — світло- і вологолюбна рослина, не витримує затоп-лення й ерозії грунту, слабози-мостшка в безсніжні зими й дуже пригнічується бур'янами, особливо багаторічними Добре росте на супіщаних й легкосуглинкових сірих і темно-сірих підзолистих ґрунтах.Розсаду висаджують рядками з відстанню між ними 70-80 см і зрозміщенням рослин у рядку через 15-30 см з таким розрахунком, щоб на 1 га було в межах 40-60 тис рослин.Досвід переконує гарантовано високий урожай полуниці можна одержувати при наявності 80-120 тис. рослин на 1 га.
Навесні полуницю висаджують якомога раніше, коли ґрунт досить забезпечений вологою, накопиченою в зимово-весняний період.
Для літньої посадки можна використати саджанці, отримані при розподілі кущів. Для цього наприкінці червня, відразу ж після збору врожаю, рослини пересаджують на тій самій ділянці. При цьому кущі викопують І ділять на кілька частин, видаляють всі листки, за винятком 2-3 молодих. Підготовлені в такий спосіб саджанці висаджують І поливають. Цю технологію звичайно застосовують при розмноженні цінного сорту.
Найкращі строки для посадки розсади полуниці — липень-перша половина серпня, при яких забезпечується стовідсоткова врожайність наступного року. Для створення насаджень у липні використовують розсаду з маткових насаджень. Можна висаджувати полуницю й восени, але не пізніше ніж за 15-20 днів до замерзання грунту.
Посадковий матеріал варто оберігати від підсушування й зігрівання під час перевезення й підготовки до посадки. При посадці важливо верхівкову бруньку не засипати землею, особливо на середніх і важких ґрунтах. Висаджену розсаду поливають, ямки мульчують, щоб не утворилася кірка.
Для кращого розвитку кущів у висаджених навесні рослин видаляють квітколоже. Це сприяє підвищенню стійкості рослин до високих температур посухи, підсилює утворення вусів І забезпечує високу продуктивність рослин наступного року.
Протягом вегетаційного періоду, залежно від погодних умов, практикують 5-6 подивів. Починаючи із другого й наступного років вегетації, рано навесні з насаджень згрібають і спалюють старе відмерле листя, знищуючи в такий спосіб значну частину запасу інфекції багатьох грибкових захворювань, а одночасно — і розпушуючи грунт у рядках. Щоб ягоди не гнили й не забруднювалися, під кущі підстилають поліетиленову плівку, солому, траву, інші матеріали.
Для захисту полуниці від заморозків під час цвітіння застосовують додаткове зрошення дощуванням або задимлення. Істотно зростає врожайність полуниці при скошуванні листя після збору ягід Плантацію полуниці використовують 3 роки. Починаючи із другого року, не допускають утворення вусів й укорінення розеток, які виснажують кущ і знижують урожай.
Малина
Розмноження.Малину розмножують кореневими паростками, які утворюються навколо материнського куща із придаткових бруньок кореневища й корінння Для закладки нової ділянки сильнорослі паростки викопують зі збереженням по можливості більшої кількості коріння довжиною 12-15 см. Відокремлюють їх від материнської рослини, як правило, восени, але можна викопувати й рано навесні відразу після розмерзання ґрунту. Якщо кореневі паростки для розмноження викопують рано восени, листки на них видаляють. Викопані паростки обрізають на висоті 40—50 см., тимчасово прикопують. Якщо ґрунт сухий, прикопані саджанці поливають.
Посадка. У всіх зонах країни! найкращий строк посадки паростків — осінь, після закінчення росту пагонів. Закінчують посадку за дві декади до замерзання ґрунту. Малину можна саджати й рано навесні — до початку розпускання бруньок. У висаджених рослин восени або навесні зрізують стебла над самою поверхнею ґрунту й обов'язково спалюють. Якщо стебла зрізують на висоті 15-20 см, то в кущі утвориться менше пагонів заміщення.
Висаджують малину рядками з відстанню між ними 1,5-2,5, а між рослинами в рядку — 0,5-0,6 м. Висаджені рослини поливають і мульчують, а ґрунт навколо них розпушують.
Догляд за ґрунтом і рослинами. Протягом вегетації першого й наступного років ґрунт утримують у розпушеному стані й систематично висапують бур'яни. Під час обробітку ґрунту необхідно стежити, щоб разом з бур'янами не знищити проростаючі кореневі паростки біля висаджених кущів. Цими паростками формують у ряді плодоносні смуги, доводячи їхню ширину до 40-50 см. У рядку залишають лише здорові, добре розвинені пагони, розміщені один від іншого.
